Усіх вітаю з прийдешнім Новим роком!

зичу щастя, любові, кохання, успіхів та достатку, злагоди, взаєморозуміння,

удачі, натхнення, здійснення мрій і бажань навіть нездійсненних, омріяних і довгожданих!!!

Заквітувала, зачарувала ,

заколисала уві сні,

тихенько  казку розказала,

переспівала всі пісні,
моя ти донечко чарівна,
скажи, куди поділись ті роки
коли колисочку гойдала,
співала ті пісні тобі?
Тепер ти стала вже доросла,
моя квітунечка ясна,
тепер  для тебе весни й роси
та і для мене ще - весна!
Життя спішить, немов планета
боїться втратити  себе,
вона збирає миті і хвилини,
століття й вічності години,
збирає, щоб віддати знов
ті неповторні миті щастя,
коли для жінки  діти  - радість,
прекрасне, вічність і любов!

вітаю всіх із першим днем  зими, 

чекайте несподіванок приємних,

кохання, зустрічей таємних,

зимою подорослішаєм ми:

вона наступний рік наблизить.

а у минуле відішле сучасність,

внесе у душі наші ясність,

поспівчуває, понесе у майбуття, -

і ніби схилить нас до думки.
що найпрекрасніше - життя!

Цей листопад прощається із нами.

встелив всю землю килимами,

зірвав вже листя із дерев,

спинив дерев осінній рев , -

затихла осінь, ніби причаїлась,

сонно сивими туманами прикрилась,

чекає щось від завтрашнього дня,

призупинила хід свого коня...

Той дивний білогривий кінь 

ступав туди, куди йому  було не лінь:

і в сад. де груші пали рясно,

і в поле, що ясніло ясно

і в темну й невідому синь,

що обзивалася луною,

щеміла сумом і лунала дзвоном,

що не вгавав і не вщухав,

тим гулом дзвін коня лякав,

той білогривий дивний кінь-

ще теплий  вересневий день,

 погідливий жовтневий ранок,

похмурий вечір листопаду,

він йшов повільно, день за днем,

ну а тепер щось зупинився,

завмер і ніби причаївся,

чекає щось від завтрашнього дня..

дарую вам цього коня, 

беріть його у спогади свої, 

адже цю осінь вже ніхто не вЕрне,

вона минула й відійшла,

махнула на прощання нам рукою

і побрела в минуле чорним полем -

повівши  і свого коня...

Все буде добре у житті моєму:

здійснЯться мрії, збудуться надії,

я подарую погляду твоєму

найкращі миті щастя, - і зрадію:

життя - прекрасне, сонце - у синім видноколі,

хіба ж не вдячні будемо  за миті долі?

Тополя  - в полі, берізка - під вікном,

хіба ж не сильні ми разОм?

Світанок...

Полудень...

Вже вечір за вікном... 

Життя біжить, вирує повінню,шумить,
за ним  не встигнути: помітить,
шо не бажаємо -
і змінить
події,. вчинки, нас самих,
тополю в полі, берізку за моїм  вікном...

Про щастя прошу розказати,

про радість прошу проспівати,

про мудрість - переповісти.

Порадьте, як на світі жити,

аби за кимось не тужити,

аби  печалям не радіти,

 аби смиренних не злостити,

аби,  аби,  самі  аби...

Ну а життя тим часом плине,

поволі так й невпинно гине,

щодня потоком стрімким лине

і не жаліє людей слабких..

Воно розбудить опівночі,

не дасть до ранку закрити очі

турботами й проблемами буття...

Коли ж тоді на світі жити,

щоб потім себе не жаліти

за втрачені колись моменти, 

за невідчуті сентименти, 

які дарує майбуття?

Даруй. даруй, моє життя,

оті хвилини щастя й суму,

оті секунди- мої думи,

я буду вдячною за все,

тому що маю все прожити,

відчути, перейти, сходити,

адже це - ти,  життя моє!

до Місячника української писемності...

Коли пелюстку  квітки  ти випустиш із рук,

коли вона, підхоплена повітрям, полетить у безвість,

тоді на неї, мов нещадний чорний крук,

впаде людське презирство і людська злість,

коли ти випустиш  її із рук

і не затримаєш у теплоті долоні,

то чом ти є не той чорнющий крук, 

що слово  зміг відправити  в довічну безвість?

тоді мине якась коротка мить,

тоді мине якась лише  миттєвість - 

і станеш ти манкуртом диким вмить ,

манкуртом дивним, злим і нетямущим,

що слово рідне не вберіг,

що слово рідне відпустив у безвість...

а та  пелюстка квітки  - твоя  мова,

яку ти наче так навмисне розтоптав,

безчесним вчинком їй життя зірвав,

із сонцеквітки - дивомови,

ти не бажав із слів намистечко зібрати,

щоб потім дітям рідним дарувати

довічний спадок - слово рідне,

що завжди квітне і не квітне,

лиш ти , лише один, лиш тільки ти 

повинен рідне слово одягти 

у найпрекраснішії шати, 

щоб більше нашу рідну мову

 ніколи і нікому 

в ганебне рабство вже не віддавати...

мені людина  - друг, а іноді і недруг,

коли ніяково розтопче  мою душу,

розітре в порох, я ж чекати мушу,

коли сама собі злікую рани,

забуду, не згадаю, мов засну,

коли напюся вранці кави,

коли пущу у серце знов  весну,

де квітнуть білі абрикоси,

де рожевіють ранком ніжні роси,

смакує хмара синє небо, -

тоді мені вже ой як треба

знов повертатись до людей

і знову їх пускати в душу, 

а потім знов терпіти мушу...

таке життя... таких ролей

для кожного ще безліч,

ти бережи, життя, людей...

оберігай  і не каліч,
бо душа людини  -
дуже тонка річ...

Листопад  тим  листям - падолистом

заяскравів - заіржавів,

пройшовся мовчки нашим містом,

заморосив - заморозИв,

і осінь ніби відступила,

сховала образ свій у шалі,

тим листом-ковдрою накрила,

завмерла  у своїй  печалі.

Дала нам час осмислити,

задуматись, зависнути,

продумати і спланувати,

заснути, щоб не рахувати

осінніх днів печаль нестримну,
а потім ранком раптово встати

і під вікном калину дивну

 д  у  ш  е  ю     в  і  д  ч  у  в  а  т и

Осіння ніч короткою здається,

а місяць розказати ніби казку хоче,

мені так довго заснути не вдається, 

моє серденько порадіти схоче

за місяць в небі,

хмари на землі,

що відбиваються у втомлених калюжах

за листя жовте на чорній і густій ріллі,

що погляд мій фантазією мружить

Прийшов вночі до міста дощ,

намалював пейзаж осінній,

лишив поля змокрілих площ,

калину - в голосінні.

Ніби хтось покликав, ніби хтось позвав...

осінь у траві лишає жовтий лист,

його вітер нині вранці обірвав,

а тепер це буде ніби справжній лист

у минуле літо, у весну минулу,

що минула й збігла джерелом дзвінким,

ніби й не згадала - назавжди забула,

відгукнеться нам відлунням  гомінким...

так життя минає, спокою немає:

не вернеться вже ніколи  час до нас ,

лише вітер, вітер, той осінній вітер,

зможе повернути в пам"яті той час

Грайлива осінь посмішкою кличе,

немов заманює мене у хащі,

щось хоче? певно  і незвично

в осінніх травах тихо заколише,.

заманить в ліс, закличе у тисняву,

там, де в дубах спотілий вітер спочиває,
укрившись ковдрою кудлатого туману,
забувши все,

зустріну в хащах  лісову оману...

Похмуре небо хмарами чарує,

а дощ крізь них прорватись ніби хоче,

похмура осінь настрій мій вартує,

від себе відпускати аж ніяк  не хоче,

Чекаю сонця, чар, плекати хочу мрії,

намріяти сполохані надії, 

волію розганяти біди і печалі,

бажаю щастя і бджолі, і травам,

я дуже хочу, просто дуже хочу,

аби собі бажати щастя ось в цю осінь,

аби мене не оминали роси,

чекали ранки і для мене  вечоріли дні!

О люба, тиха і чарівна осінь, 

плекай мої надії і мрії молоді!

Уже минуло це спекотне літо...
не обпікає подихом гарячим,
і починає мандрувати  світом
чарівна осінь, що дарує всім красу.
Так швидко-швидко час минає,
і скільки тої осені,
хто ж знає?
А ще хотілось сонях потримати,
зайти  до маминої хати,
зірвати  трохи трави м͑яти
і заварити міцний чай.
А потім його спрагло пити,
і довго-довго говорити
про літо, щастя, майбуття
з матусею...
от це - життя!
А  поки осінь на порозі
тримає квіти на морозі,
лякає присмерками, ніччю,
вражає нас своєю річчю,
немов погрожує: зима!
О люба осене, не треба,
дай час, і в цьому є потреба,
порадуй сонячним теплом,
щоб літо з нами говорило
і дарувало ніби крила,
бо той, хто в мріях не літає,
про тебе, осінь, і не знає!

Лагідне море сонцем лоскоче,

пестить мене, ніби власну дитину,

тихо і ніжно щось ніби  шепоче,

дарує любові краплину.

Море чарує, гойдає, колише,

подихом свіжим в уста мені дише,

море  до мене охоче,

додому, авжеж, відпускати не хоче,

для мене воно,  як  перлина,

це ж щастя:  я тут відпочину.

Буду я слухати море щоночі,

мріяти з небом, дивитися в очі, 

дихати вітром, співати пісень....

Море, чого ж ти, чого ж ти ще хочеш?

Чекай мене знову, настане той день!

Обійму гриба рукою,
Ляжу в травах, засміюсь,
І пишатимусь красою,
І красою обіллюсь.
Небо в хмарах,
Я у травах,
Гриб у лісі, у траві,
До чого ж життя прекрасне,
Як же хороше мені!

Тебе кохаю я....
У цих словах - уся суть життя,
Вони тримають Землю на орбіті,
Хвилюють океан,
Тримають Сонце у зеніті,
І так незримо огортають у прозорі сіті,
З яких не вибратись тобі,
Оці тенета не спадуть,
Не щезнуть марою у день осінній,
Бо знай: найбільше від усіх у цьому світі
Тебе кохаю я...

Лине дощ, як сльози, з неба,

ллється товщею води,

у житті тільки того й треба, 

аби не було біди,

аби не було нещастя, 

горя, смерті, - і тоді

заквітує квітка щастя,

 подарую я її дише тобі.

користуйся, а якщо забудеш,

а якщо нещасним станеш ти,

то візьми у руки квітку щастя,

і побачиш: знов життя буде цвіти

До уваги !!!

Незабаром ЗНО, якщо ви заздалегідь готувалися до складання тесту, абсолютно не варто хвилюватися. Пропоную кілька  порад, виходячи із власного бачення того, як необхідно складати зовнішнє незалежне оцінювання:

1. Не хвилюйтеся: через цей емоційний стан вам буде складно зорієнтуватися під час написання тесту.

2.Спочатку перегляньте весь робочий тестовий зошит для ознайомення із завданнями, але не витрачайте на це багато часу.

3.Будьте уважними як при  читанні  завдань, їх виконанні, так і під час перенесення відповідей у бланк А  та переписуванні власного висловлювання у бланк Б.

4.Можна почати виконання тестових завдань із української літератури - це буде своєрідним стартом (звичайно, за умови, якщо програма з  українська літератури вами повністю опанована і не є "будівлею за сімома печатками").

5.Наступним етапом стане виконання тестових завдань із української мови, не забувайте, що саме на ці завдання необхідно звернути максимальну увагу, адже правильні відповіді з мови - вирішальний крок до гарної оцінки за ДПА в атестат.!

6.Потім виконайте тести , розміщені після тексту, уважно перечитуйте його.

7.Розпочинайте роботу над власним висловлюванням: оберіть власну позицію, сформулюйте тезу, продумайте аргументи, доберіть приклади, зробіть висновок і ні в якому разі не забувайте структуру, чітко дотримуйтесь її. Категорично не рекомендую не писати власне висловлювання - це ваші додаткові бали!

8.Не затягуйте надовго виконання тестів з якогось одного розділу, тоді на роботу  над іншими тестами просто не вистачить часу.

Якість виконання тестів залежить лише від вас, нехай ці  поради вам допоможуть, тож творчості вам,  наснаги!!!

Напевно, щастя - річ мінлива,

воно ніколи не буває вічним,

то проливається, як літня злива,

то замерзає, наче зимний лід торічний

потрібно цінувати кожну мить життя,

бо промине   - і всЕ тут,

тим митям  вже, на жаль, не буде вороття,

 наш скарб - наше життя!

той день сповзав краплиною по дощовому  склі,
сповзав трохи несміливо по ковзкому стеклі,
пірнав в краплинки інею, а виринав згори
прозорою хвилею накочував вири.

та ніч мені примарилась,
немов страшенний сон,
а небо-небо хмарилось
краплинці в унісон

Зачарувала веснонька мене,

подарувала сонечко ласкаве,

чи то запам"ятається,

чи то мине,

ніхто того, авжеж, не знає.

не знає, що кому болить,

не відає, чом серце плаче,

втішає душу весняна блакить,

лікує поцілунком смАчним

Подумалось:

Цей день минає...
відцвів, віджив, 

відмріяв тисячами мрій..
відбув мільйонами подій,

а ми ще не минаємо

порогу вічного буття,

ми ще  чогось 

прекрасного  чекаємо,

напевне знаємо,

що це -- наше життя!

28 квітня - Всесвітній день охорони праці

Квітневе сонце посмішки дарує,

воно  весняні квіти золотить,   

неначе дощ із золота, чарує,

мов павутинка, що вгорі летить

Цей день в історії української літератури

26 квітня 1840 року у Петербурзі вийшло друком перше видання "Кобзаря" Тараса Шевченка

1890 року народився Микола Зеров, український поет-неокласик, професор Киівського університету,  

1913 рік - у Києві відбулося поховання Михайла Коцюбинського

Цей день в історії людства

1986 рік.....Чорнобиль.....

13 квітня у гімназії - День Цивільного Захисту

Пропоную виховну годину для 6 класу, джерело - інтернет

Тема : Пожежна безпека при поводженні з горючими, легкозаймистими матеріалами та речовинами 

Мета: навчати учнів виконувати певні дії при поводженні з горючими, легкозаймистими матеріалами та речовинами ; виховувати бережливе ставлення до власного здоров′я

Обладнання: наочність, навчальний матеріал учителя

Перебіг заняття

1. Організаційний момент

2. Розповідь  учителя

Пожежнонебезпечні речовини та матеріали. Пожежна безпека при поводженні з горючими, легкозаймистими матеріалами та речовинами

До пожежнонебезпечних речовин належать лаки, фарби, горючі й мастильні речовини, розчинники, аерозолі, газ тощо

Пожежонебезпечними матеріалами є меблі, речі, газети, журнали, книжки, картон, дерев'яні споруди, пластмасові вироби і покриття, дрова, вугілля, обпилювання, стружка, прищеп.

Поблизу цих матеріалів категорично забороняється курити, користуватися відкритим вогнем. Якщо необхідно розігріти пожежонебезпечну рідину, це роблять за допомогою гарячої води.

При виникненні загоряння можна застосувати аерозольний хладоновий вогнегасник «ОАХ» разового користування.

Горіння може розпочатися, коли є займиста речовина, кисень і джерело запалювання (відкритий вогонь). Горючі матеріали горять і після зникнення джерела запалювання. Особливо обережними треба бути з легкозаймистими матеріалами і речовинами (бензин, ацетон, спирт).

Синтетичні і пластикові вироби під час горіння виділяють отруйні гази.

3. Опитування учнів за навчальним матеріалом

Бесіда

1.Що належить до пожежнонебезпечних речовин ?

2.Що є пожежонебезпечними матеріалами?

3. Що забороняється робити поблизу цих матеріалів?

4.Що можна застосувати при виникненні загоряння?

5.Що виділяють синтетичні і пластикові вироби під час горіння?

4. Проведення вікторини

Вікторина

1)Для виклику пожежної бригади потрібна монета:

А – 10 коп. Б – 50 коп. В – ніякої

2) Викликаючи пожежних, треба говорити:

 А – дуже швидко,

Б – спокійно, тихим голосом ;

В – повільно та чітко.

3)Якщо в вашій квартирі пожежа, то після виклику пожежних треба сповісти:

А)міліцію;
Б ) швидку допомогу;

 В )сусідів .

4)Якщо вночі ви прокинулись в закритій кімнаті, вам потрібно:

А)лежати у ліжку і кликати на допомогу;
Б)злісти з кроваті та повзти до дверей;
В )встати та бігти з кімнати.

5)Ваша кімната у диму. Перш ніж відкрити вікно, ви:

А)покличете на допомогу;
Б )зробите глибокий вдох.

6)Як визначити, що за закритими дверима пожежа?

А)відкрити двері та подивитись;
Б)погукати маму або тата подивитись;
В )торкнутися дверей тильною стороною долоні.

7)Що треба зробити з електроприладами, якщо вони не працюють вночі:

А)залишити вмикнутими;
Б)вимкнути та витягти штепсель з розетки;
В) вимкнути, але штепсель не витягати;

8)Якщо пожежна машина проїхала мимо вас і зупинилась недалеко, треба:

А)звернути увагу пожежних;
Б)самому боротися з вогнем;
В) знову подзвонити «101».

5. Робота над створенням колективного коллажу

6. Підвелення підсумків

Бесіда

1. Чого ви навчилися?

2. Де ви можете використати набуті знання?

3. Чи є у вас якісь негативні почуття, пов′язані зі словом «пожежа»?

 У рідній гімназії працюємо разом вже багато років пліч-о-пліч ми, вчителі рідної мови та літератури. У щоденній біганині вирішуємо нагальні повсякденні справи, але іноді зупиняємо час  хоч на фото.

цей день в історії України

1864 рік - у Львові почав працювати перший професійний український театр  "Руська бесіда"

Цей день в історії української літератури

3 квітня 1918 рку народився видатний український письменник Олесь Гончар

вы говорили мне слова прощанья,

а я смотрела в ваше грустное лицо,

и в те минуты расставанья

мне все на свете было все равно.

который день, который час, минуту

я молча лгала, думая о Вас,

что Вам, наверное. меня так мало, 

а мне, наверное, так много Вас...

уходит день и прячет краски лета,

умчались Вы на вороном коне,

а я подумала, что, может, это

была любовь, пришедшая ко мне...

Тихо падають квіти 

з рук зів"ялих твоїх,

і нікуди не діти

мені їх, мені їх...

Ти не вийшла із бою,

я лишився живий,

серце кричить  від  болю:

"Поможи, поможи,

поможи їй ожити, 

бо вона молода, 

дай у руки ті квіти,

 хай вона ожива"

Він піднявся ,рішучий,

і пішов він у бій

за дівчину кохану,

і за світ молодий...

Цей день в історії України

1744 рік - народився Олексій Мусін - Пушкін, граф, який знайшов "Слово про похід Ігорів" у 1800 році і переклав його з давньоруської мови

Ще одна важлива дата для нашої Батьківщини, незалежна від пори року: 1187 рік - перша згадка слова "Україна" в Київському літописному зводі

Афоризми Григорія Сковороди

Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він  здавався бездіяльним

Розум завжди любить до чогось братися, і коли він не матиме доброго, тоді звертатиметься до поганого.

Тоді лише пізнається цінність часу, коли він втрачений.

Не розум від книг, а книги від розуму створились

Григорій Сковорода: «Хто соромиться визнати недоліки свої, той часом буде безсоромно виправдовувати своє невігластво, що є найбільшою вадою». 

Ти знаєш, мови кращої нема, ніж українська мова.
Прислухайся до звуків. Ти подих затаїв? -
Це ж музика, це переливи шелесту гаїв,
Цвірінькання пташок, дзвіночок лагідного слова.
Тож мови кращої нема, як українська мова
                                           
                                              ( Ліна Костенко)

Ліна Василівна Костенко -  відома авторка, яка вражає  талановитістю, ліричністю, Її вірші змушують зненацька  зупинитися серед круговерті сьогодення і замислитися над питаннями, які не перекреслить ніколи буденність...

...Любіть травинку, і тваринку,
і сонце завтрашнього дня,
вечірню в попелі жаринку,
шляхетну інохідь коня..

Вшанування Великого Тараса. Шевченківські дні.

Щороку у березневі дні згадуємо життя і творчість Кобзаря, який на власних словах і вчинках доводив вірність Україні та її народу.