Давай побудемо удвох з тобою,

Давай мовчати разом якусь мить,

Ну а якщо в мовчанку гратися не будем, -

Відпустимо страхи, аж серце защемить !

Давай розкажемо про те, що нам наснилось,

Давай обнімемось, неначе вперше ми

Побачились і приязно зустрілись, 

А потім, з часом,

Коли удосталь вже набудемось удвох,

То можна і весну піти зустріть!

Вже скоро принесуть весну лелеки,

Вони в дорозі , вочевидь,

На крилах принесуть нам трохи спеки

Із тих країв, де зупинилась мить,

Де спокій в мирі, де нема тривоги,

Де сповіщають лишень про красу,

Де ще ніким не пройдені дороги

Ховають в травах ще не скошену росу!

Так хочеться з тобою побути трохи в мирі,

Прожити мирний день, який не повернуть!

Попити трохи чаю, зігріти трохи руки, 

Усе страшне на все життя забуть!

Так де ж той мир, - усюди лишень звуки,

Динаміка такого от життя!

І слово на слуху страшне частіше й часто  -

Війна!

Страшна потвора! Люта від безсилля,

Бентежить душу і хвилює кров

Для чого я терпіти її мушу?!

Я знаю: це моя любов, - 

До мого краю, міста і родини,

До всього, що у мене є,

Нема іще у мене Батьківщини,

Що тут, то все моє!