Так люблю, коли багато неба,

А у небі - хмари, хмари, синява,

І тоді фактично більш нічого і не треба,

Коли  тобі в душу небо загляда!

Неба так багато, що хочеться пірнути,

Поплисти, як риба, в сувої води,

І ось там, у небі, радощі  відчути, -

Все, що лине  в небі, вже не знатиме біди!

 Птах долає відстань,

Літаки - маршрути,

Люди в небі відчувають страх і щем,

Можна лише в небі , ким ти є, забути,

З неба  твої сльози випадуть дощем.

І коли на землю ступиш ти тихенько, 

Знов захочеш  птахом полетіть у вись,

Але мрія вільна  -  в неволі їй не бути,

А ти станеш  птахом, може, і колись!