Картина за номерами - моє захоплення у вільний час.

 

День вишиванки в КЗ " Ліцей "Науковий "Кропивницької міської ради". 15.05.2025.

 Шкільне життя в кінці травня таке буремне й навантажене, що тільки зараз виставляю світлини з учнями 10 - х класів.

Присвячую вірш загиблим у війні синам українських матерів.

 Як я в очі подИвлюся, любий мій сину,

Ти скажи, як подивлюся в очі тобі?

Ти пішов захищати прекрасну країну, -

Повернувся додому уже на щиті...

Не стою, не живу і не хочу так жити,

Всю віддала б себе, всю себе до кінця,

За маленьку - малесеньку мікрохвилину,

Аби ніжно обняти тебе, мій ти сину,

Своє серце віддати замість твого кінця...

Що ж я мушу робити?!?

Весь світ би прийняла,

Моя радість, синочку, - той біль так пече,

Лише квіти кладу на твою домовину,

Де, синочку, твоє сильне плече?

Твоя мама рида, як поранена пташка,

Того крику не чує ота саранча,

Що накрила країну, мов маленьку мурашку,

Що найкращих безжалісно й підло вбива...

      Героям слава!!!! 

Вірш про те, що турбує...

Щоночі над нами шахеди, шахеди, -

Їх безліч: немає від них і хвилини спокОю,

Навіщо на мене пускають ракети, -

Я ж жити на світі ще хочу!

Вкраїна моя розруйнована дуже, 

А скільки хоробрих лежать у землі,

Ще скільки терпіти війну цю, мій друже?

Як довго терпіти тобі і мені?

Три роки минули, як в страшному тумані, 

Скількох вже забрала нещадна війна?!?

Допоки горітиме сонце у небі,

Допоки горітимуть села й міста?!

Я вірю: час прийде - ми будем, ми станемо

Знову, 

І наша держава  росію здола!

Щасливими стануть містечка і села,

Прекрасна і люба Вкраїно моя!

Ші мені допоміг згенерувати мої ідеї