24.04.22

Що ти, враже, робиш на землі моїй?

Мало крові українців випив на ній?

Спалахнуло сонце люттю від жаху,

Закриває небо груди від того жалю,

Стогне поле українське від твоїх ракет,

Вітер, вітер вовком виє,

Стогне і реве...

Україна - ненька плаче - вже немає сліз!

Маріуполь, Буча, Харків - 

Скільки міст і сіл

Ти, ординце, ворог лютий

Вже убив, спалив?

Не нап'єшся тої крові

Ти, авжеж, ніяк,

Заморив ти українців, від твоїх атак

Спокою ні вдень, ні вночі,-

Та не завжди буде так!

Пам'ятай одне, вороже,

Пам'ятай віки :

Українців - море буйне,

І воги, як щит,

Стануть, мов стіна, скалою,

Стануть, мов граніт! -

І поборять тебе, недруг, -

Так сказав Тарас,

А ми нашого Шевченка слухаєм наказ!

Що ти, враже лютий, 

На землі моїй забув?

Щезни геть - тебе не буде -

Запанує мир й любов!

Українців всього світу не здолаєш ти!

Україні завжди бути,

Навіть і не мрій!

Нездоланна Україна,

Незалежна на віки!

Ми тебе не кликали -

Йди від нас ти геть -

Ворогам всіх українців

Буде тільки смерть!