Заквітувала, зачарувала ,

заколисала уві сні,

тихенько  казку розказала,

переспівала всі пісні,
моя ти донечко чарівна,
скажи, куди поділись ті роки
коли колисочку гойдала,
співала ті пісні тобі?
Тепер ти стала вже доросла,
моя квітунечка ясна,
тепер  для тебе весни й роси
та і для мене ще - весна!
Життя спішить, немов планета
боїться втратити  себе,
вона збирає миті і хвилини,
століття й вічності години,
збирає, щоб віддати знов
ті неповторні миті щастя,
коли для жінки  діти  - радість,
прекрасне, вічність і любов!