Про щастя прошу розказати,

про радість прошу проспівати,

про мудрість - переповісти.

Порадьте, як на світі жити,

аби за кимось не тужити,

аби  печалям не радіти,

 аби смиренних не злостити,

аби,  аби,  самі  аби...

Ну а життя тим часом плине,

поволі так й невпинно гине,

щодня потоком стрімким лине

і не жаліє людей слабких..

Воно розбудить опівночі,

не дасть до ранку закрити очі

турботами й проблемами буття...

Коли ж тоді на світі жити,

щоб потім себе не жаліти

за втрачені колись моменти, 

за невідчуті сентименти, 

які дарує майбуття?

Даруй. даруй, моє життя,

оті хвилини щастя й суму,

оті секунди- мої думи,

я буду вдячною за все,

тому що маю все прожити,

відчути, перейти, сходити,

адже це - ти,  життя моє!