Translate

неділя, 5 листопада 2017 р.



мені людина  - друг, а іноді і недруг,
коли ніяково розтопче  мою душу,
розітре в порох, я ж чекати мушу,
коли сама собі злікую рани,
забуду, не згадаю, мов засну,
коли напюся вранці кави,
коли пущу у серце знов  весну,
де квітнуть білі абрикоси,
де рожевіють ранком ніжні роси,
смакує хмара синє небо, -
тоді мені вже ой як треба
знов повертатись до людей
і знову їх пускати в душу, 
а потім знов терпіти мушу...
таке життя... таких ролей
для кожного ще безліч,
ти бережи, життя, людей...
оберігай  і не каліч,
бо душа людини  -
дуже тонка річ...





Немає коментарів:

Дописати коментар