А вочевидь, нічого і не треба:

Ні розпачу, ні сліз, ні синяви,

В твоїх очах для мене є потреба, - 

Попробуй лиш без мене проживи!

Попробуй ти без мене вЕсну зустрічати,

І ранків кАвових без мене не чекай, -

До всього у житті потрошечки звикати,

Нема мене у тебе, - то пий чай!

Без цукру, без лимону й бергамоту, -

Таке життя без мене ти обрав,

Спокус, напевне. маєш ти без квоти,

Ну а у мене безліч інших справ!

Так дивно бути ніби разом і окремо,

Невже щасливий вповні хтось із нас?

Для мене особисто це - проблема,

Ну а для тебе, - хто про це щось зна?

В свідомості невпинно думка стука:

Вже треба точно визначитись з цим,

Бо час - то ще цікава штука, -

Не будеш жити разом з ним!

Війна поставила годинник на полицю,

Вершаться долі вшир і впоперек!

Я зараз покладу у свій напій корицю,

І кава вийде терпкою на смак!

А може, і солодкою, - як вдасться,

І це залежить від моїх тендітних рук,

Для мене вже якесь далеке щастя

Почуть твоєї  відповіді згук....................