Не даруй мені квітів чарівних,

Не даруй мені, не даруй!

Спомин днів таких давно минулих

Подаруй краще ти, подаруй!

Скільки щастя минуло неспіхом,

І ці дні, такі щемно близькі, 

Ми давно вже є різнії люди,

Ми цей шлях подолать не змогли!

Не змогли бути  разом - і годі!

Нас розкидало в різні краї!

Не єднає нас мрія єдина, -                                    

Не проводимо час ми удвох,

Ми тепер -  зовсім вже не родина,

Ми -  як в полі той чортополох!

І що ж будемо нині робити?

Як нам стати щасливими знов?

Ми - незібрані  жовтії квіти, 

Як повернемо нашу любов?!!