18.12.22

Руденька пляма на дереві зимовому

Завмерла, стамувавши подих,

Якийсь момент, навічно закарбований,

І це, авжеж, вже аж ніяк не подвиг...

Піймавши мить, бажаєш зрозуміти:

Ось він, це той момент, який не повториться...

Бажаєш те звірятко ти теплом зігріти,

Але звірятко в руки не дається,

І що ж ти мусиш ось тоді робити?

Лиш усвідомлюєш:

Руденька пляма на дереві й лишиться,

Незвична в чомусь, контрасна та яскрава,

Така цікава і допитлива до всього:

До неба, що так важко нависає,

До мене і до дерева старого...