Мені осіннє сонце посміхнулося , 

торкнулося теплом долоні,

і враз крайнебо розітнулося,

Прозрізало раптово скроні...

та думка сполохала, наморочила,

злякала й відштовхнула у минуле;

мені ця осінь щастя напророчила,

подарувала ніби  нові ролі..

і хто в них я?

яку  собі обрала функцію?

що мушу? і до чого йду?

моє  життя  ще не написане,

я кожен день його лише творю...