Невже наспраді це весна?

Навіяло, занесло, замело і закрутило,

немов весна здала свої  права, 

немов у неї серце затремтіло

від страху перед лютою зимою,

немов віддало все тепло,

вже зібране невтомною весною...

Чекають ранки, а може, й вечори,

що збудуться намріяні надії,

вони прийдуть із подихом весни, 

накличуть дивні сновидіння...

чекають  соняхи в землі,

чекають  в полі дивоквіти

прийдешньої прекрасної весни,

чекають її наші діти...