Голодомор 1932 - 1933 р.р

Пам'ятаємо..

Не світить для них сонце

 вже вісімдесят п'ять літ,

І не чарують співом 

журавлі  у  небі,

не топчуть вони ряст -

нема життя у них, -

І хлібчика 

ніхто вже й не попросить...

З життя забрав їх голод, -

Жах німий

Їм душу розривав,

Не відпускав з обіймів смерті,

Нікого він не милував,

До серця діставав,

Голодними руками

Хліб і мову відбирав,

Кидав в обійми

Наглої, страшної і  нелюдської смерті..

Тим, хто від голоду помер,

Не дочекався ранків теплих,

Я б поле жита віддала,

Світанків радісних і щемних...

Померли українці, -

Жах, біда, нелюдське горе..

Душа народу голосно голосить,

Шкода, шкода, так їх мені шкода..

Минуть роки...

і тих людей ніхто й ніяк вже не воскресить...

  Мені осіннє сонце посміхнулося , 

торкнулося теплом долоні,

і враз крайнебо розітнулося,

Прозрізало раптово скроні...

та думка сполохала, наморочила,

злякала й відштовхнула у минуле;

мені ця осінь щастя напророчила,

подарувала ніби  нові ролі..

і хто в них я?

яку  собі обрала функцію?

що мушу? і до чого йду?

моє  життя  ще не написане,

я кожен день його лише творю...

Кіт звичайний

у траві зеленій

споглядає літо,

дивно мружить очі,

він, напевно,

поглядом шукає

зниклу так раптово

мишу у траві

і не знає, бідний,

що червневі ночі

як завжди, звичаєм

плинуть загадково

і дарують миші

ніжні дивосни...

Так завжди буває:

вечір доганяє

ночі дивовижні,

ранок на порозі

вже вітає день...

Мишці тій сіренькій

чогось не вистачає,

а котові, звісно,

бракує тих мишей...

У житті все пов'язане:

радість і печаль...

Для кота та миша - щастя,

а для мишки котик -

то печаль, на жаль...

До уваги одинадцятикласників!

Сьогодні дуже важливий день у вашому житті, день, який, без сумніву, змінить майбутнє, адже нині ви складатимете ЗНО з української мови і літератури!!!

Бажаю вам зосередженості, уважності, творчості, активного мислення, впевненості у власних силах, сили  духу.

Дорогі діти, ми стоїмо за вами: ваші батьки, учителі, репетитори, а тому хвилюватимемось за вас не менш, ніж самі ви.

Ми з вами!!!

Незабаром ЗНО

скільки часу забирає воно,

нервів, стресу - не злічити, 

то хіба так можна жити?

Любі  учні. не хвилюйтесь,

ви на успіх налаштуйтесь,

ми за вами, мов стіна,

не впаде , авжеж, вона,

ЗНО - це не проблема, 

це для вас лише дилема,

вибір успіху в житті,

і професії для радості!!!

Невже наспраді це весна?

Навіяло, занесло, замело і закрутило,

немов весна здала свої  права, 

немов у неї серце затремтіло

від страху перед лютою зимою,

немов віддало все тепло,

вже зібране невтомною весною...

Чекають ранки, а може, й вечори,

що збудуться намріяні надії,

вони прийдуть із подихом весни, 

накличуть дивні сновидіння...

чекають  соняхи в землі,

чекають  в полі дивоквіти

прийдешньої прекрасної весни,

чекають її наші діти...

Прийшла весна, а з нею - знову мрії,

неначе візитівки ніжної пори, 

проснулися сполохані надії, 

що їх на крилах лелеки ніби принесли.

Плекайтеся, ростіть і набувайте сили

із кожним днем ще зимної весни,

нехай потішать моє серце довгаждані мрії,

нехай прийдуть у мої ніжні сни..

ще трохи - і підуть у силу в лісі проліски несмілі,

ще трохи -  в небі стане більше сині,

ще трохи -  в серці запанує та весна ,

яка прийде, розтопить сніг у полі,

а сонцем буде пестити долоні 

і заливати їх своїм теплом,

тоді справдяться мої мрії 

і стануть пружні, бистрокрилі,

торкнуть моє обличчя лагідним крилом

і збудуться....а поки

ще сніг не квапиться зійти із мого серця 

і із зимної землі...чекаю справжньої весни!

ВІтаю усіх із першим днем весни!!!

нехай усміхається сонечко у Ваше віконечко,

мрії здійсняться, щастя прийде, кожного радість , удача знайде!

Здається, що неба багато . 

а  т р е б а - щ е   б і л ь ш е,

Здається, що сонце жовтаве,

а  т р е б а - я с к р а в і ш е

для неба  ще вищим здається

п о л і т  м о є ї  м р і ї,

яка щоночі  завжди сниться,

 л о с к о ч е  с о н н і  в і ї,

під ранок, що заглядає  мовчки

у  с п л я ч і   в і к н а,

моя яскрава й ніжна мрія

т о р к а   п р и в і т н о 

моє чоло та й пропадає десь до ночі,

н е м о в   о м а н а , х о д и т ь 

потім  по  світах і заглядає

 в  і н ш і  о ч і ,

щоб розпізнати й розшукати ту людину,

я к а   п о л ю б и т ь

мене і ніжну мою мрію,

н е м о в  д и т и н у.