Лагідне море сонцем лоскоче,

пестить мене, ніби власну дитину,

тихо і ніжно щось ніби  шепоче,

дарує любові краплину.

Море чарує, гойдає, колише,

подихом свіжим в уста мені дише,

море  до мене охоче,

додому, авжеж, відпускати не хоче,

для мене воно,  як  перлина,

це ж щастя:  я тут відпочину.

Буду я слухати море щоночі,

мріяти з небом, дивитися в очі, 

дихати вітром, співати пісень....

Море, чого ж ти, чого ж ти ще хочеш?

Чекай мене знову, настане той день!